Герніопластика Видалення грижі

Герніопластика: Видалення грижі в Києві

Грижа — це вихід органу або його частини за межі порожнини, в якій він зазвичай перебуває, через патологічний або природний отвір, зі збереженням цілісності оболонок. Цей стан часто пов’язаний зі збільшенням внутрішньочеревного тиску і ослабленням м’язових стінок, і може бути як вродженим, так і набутим станом.

Що таке герніопластика?

Герніопластика — це хірургічна операція з усунення грижі, під час якої відновлюється нормальне анатомічне положення органів, що вийшли, і зміцнюється стінка порожнини, найчастіше з використанням синтетичних матеріалів (сіток). Герніопластика є ефективним способом лікування гриж, що дає змогу уникнути багатьох ускладнень і значно поліпшити якість життя пацієнтів, і може виконуватися різними методами, залежно від типу та розміру грижі, а також від загального стану здоров’я пацієнта.

У медичному центрі Олега Колібаби лікування гриж проводиться малоінвазивним лапароскопічним методом з використанням лазера. Такий підхід забезпечує низку переваг для пацієнта:

• Операція проводиться швидко, безболісно і малотравматично.
• Хірургічне втручання має мінімум ускладнень, і абсолютно безпечне.
• Ризик рецидиву грижі становить не більше 1 %.
• Максимально скорочено час перебування в стаціонарі після операції до 1 дня.
• Відновлювальний період мінімальний.

Причини виникнення грижі

Грижі виникають коли органи, жирова тканина або частини кишківника проникають через слабкі ділянки або розриви в навколишніх м’язах чи сполучній тканині. Основні причини та фактори ризику, які сприяють формуванню гриж, включають такі:

• Фізичний тиск і ослаблені м’язи: з часом, особливо за відсутності фізичної активності, м’язи можуть ослабнути, збільшуючи ймовірність розвитку грижі.
• Підвищений внутрішньочеревний тиск: важка фізична праця і підняття важких предметів; утруднення під час дефекації (закрепи) або сечовипускання; хронічний кашель, який збільшує тиск у черевній порожнині; вагітність, яка значно збільшує навантаження на черевні стінки.
• Вікові зміни: з віком тканини стають менш гнучкими і більш схильні до розривів під тиском. Це особливо актуально для літніх людей, чиї тканини і м’язи слабшають природним чином.
• Спадковість: деякі люди успадковують слабші або недостатньо розвинені м’язові тканини, що може підвищити ризик розвитку грижі.
• Хірургічні втручання: будь-які операції в ділянці живота можуть залишити слабкі ділянки в м’язовій стінці, через які в подальшому може статися випинання. Це особливо вірно, якщо процес загоєння після операції проходить з ускладненнями.
• Ожиріння: надмірна вага збільшує внутрішньочеревний тиск і навантаження на черевні стінки, що також може сприяти утворенню гриж.
• Куріння: куріння може послабити сполучну тканину і збільшити ризик розвитку гриж за рахунок хронічного кашлю, який створює додатковий тиск у черевній порожнині.

Розуміння цих факторів важливе для профілактики грижі та вибору методу лікування, якщо грижа вже утворилася. Це також підкреслює важливість підтримання здорового способу життя, включно з регулярними вправами для зміцнення м’язів і зниженням ваги за необхідності.

Види гриж та їхні особливості

Грижі можна класифікувати за різними ознаками: за місцем розташування, за походженням, за вмістом грижового мішка. Типи гриж:

• Пахові грижі: найчастіший тип гриж у дорослих, особливо у чоловіків. Вони поділяються на два основні типи:
• Прямі пахові грижі виникають унаслідок ослаблення м’язів у ділянці паху. Найчастіше зустрічаються у літніх і фізично неактивних людей.
• Косі пахові грижі можуть бути вродженими (особливо в дітей) і проявляються як випинання, що йде вздовж пахового каналу.
• Пупкові грижі: зазвичай виявляються у новонароджених і маленьких дітей, коли пупкове кільце не закривається повністю. Дорослі також можуть страждати від пупкових гриж, особливо жінки після вагітності або люди з надмірною вагою.
• Післяопераційні грижі, також відомі як вентральні грижі, розвиваються в місцях попередніх хірургічних втручань. Вони виникають через невдале загоєння операційної рани або через надмірну напругу в ділянці шва.
• Діафрагмальні грижі: найбільш відомим типом є грижа стравохідного отвору діафрагми, або грижа хіатальна. Вона виникає, коли частина шлунка проникає в грудну порожнину через отвір у діафрагмі, через який проходить стравохід.
• Спігелієві грижі: з’являються через слабкі місця в бічній частині черевної стінки і рідкісні, але можуть бути болючими через защемлення.
• Шийні грижі: утворюються в ділянці шиї і вкрай рідко зустрічаються, можуть бути пов’язані з аномаліями розвитку або травмами.
• Стегнові грижі: утворюються у верхній частині стегна і частіше трапляються у жінок. Вони менші та більш схильні до защемлення, ніж пахові грижі.

Кожен тип грижі має свої особливості, які визначають методи діагностики та підходи до лікування. Важливо враховувати вік пацієнта, спосіб життя і супутні захворювання під час вибору методу лікування, щоб мінімізувати ризик рецидивів та інших ускладнень.

Методи герніопластики

Герніопластика призначена для корекції гриж різних локалізацій, відновлення нормальної анатомії та запобігання рецидивам. Основні види герніопластики, кожен з яких має свої особливості залежно від техніки виконання, місця грижі та використовуваних матеріалів:

• IPOM герніопластика (Intraperitoneal Onlay Mesh): методика полягає в розміщенні сітки всередині черевної порожнини на дефект стінки, закріплюючи її до перитонею. Часто використовується для лікування вентральних і пупкових гриж.
• Ненатяжна герніопластика заснована на використанні синтетичних сіток, які зміцнюють слабкі ділянки без створення додаткової напруги на тканини. Цей метод знижує больові відчуття після операції та зменшує ризик рецидивів, сюди входить герніопластика за Ліхтенштейном: широко використовується для лікування пахових гриж за допомогою сітки, яку закріплюють над дефектом.
• TAPP герніопластика (Transabdominal Preperitoneal): лапароскопічний метод для пахових гриж, за якого сітка поміщається в преперитонеальний простір через черевну порожнину.
• Тотальна екстраперитонеальна герніопластика (TEP): лапароскопічна процедура, за якої сітку встановлюють без відкриття черевної порожнини, забезпечуючи мінімальний доступ і зниження ускладнень.
• Sublay герніопластика: техніка, за якої сітку поміщають між м’язовими шарами і перитонеумом, забезпечуючи міцне зміцнення черевної стінки.
• Герніопластика за Шолдайсом і за Бассіні: традиційний підхід із використанням одного великого розрізу для доступу до грижі та її корекції, ґрунтуються на накладанні швів для зміцнення тканин без застосування сітки.
• Сепараційна герніопластика: включає поділ шарів черевної стінки для зменшення напруги під час встановлення сітки, зазвичай використовується для великих дефектів.
• Герніопластика білої лінії живота: корекція гриж, що виникають уздовж серединної лінії живота.

Метод проведення герніопластики в Києві обирають на основі індивідуальних особливостей пацієнта, розміру і типу грижі, а також наявності супутніх захворювань. Усі сучасні підходи спрямовані на мінімізацію рецидивів і поліпшення якості життя пацієнтів після операції.

Симптоми та ознаки грижі

Симптоми грижі можуть включати видиме або відчутне ущільнення в ділянці грижі, біль, що посилюється під час фізичного навантаження, а також порушення функцій органів у разі защемлення, і можуть варіюватися залежно від її типу та місця розташування, але зазвичай включають такі прояви:

• Випинання або ущільнення, яке можна побачити або відчути під шкірою в ділянці черевної стінки, паху або інших місцях. Це випинання часто стає помітнішим під час напруження м’язів, наприклад, під час кашлю, підняття важких предметів або навіть під час стояння.
• Біль або дискомфорт у ділянці випинання, особливо під час фізичної активності. Біль може бути тупим, ниючим або гострим, якщо грижа защемлена. У деяких випадках біль може віддавати в сусідні ділянки тіла, такі як стегно або спина.
• Відчуття печіння або поколювання навколо грижі, це може бути ознакою подразнення нервів у ділянці грижі.
• Збільшення розміру випинання під час навантажень: грижа може збільшуватися в розмірах під час кашлю, чхання, стояння або підняття важких предметів і зменшуватися або зникати в лежачому положенні. Це пов’язано зі зміною внутрішньочеревного тиску.
• Проблеми з травленням: для гриж, що зачіпають органи травної системи, як-от грижа стравохідного отвору діафрагми, можуть виникати симптоми, пов’язані з травленням, включно з печією, відрижкою або навіть блювотою.
• Загальне нездужання і стомлюваність, особливо якщо грижа заважає нормальній активності або сну.

Раннє виявлення і лікування грижі допомагає запобігти ускладненням і поліпшити якість життя пацієнта. Якщо ви помітили у себе симптоми грижі, важливо звернутися до лікаря для отримання діагностики та рекомендацій щодо лікування.

Показання до видалення грижі

Показання до видалення грижі в Києві визначаються на основі низки чинників, включно з типом грижі, симптомами, ризиком ускладнень і загальним станом здоров’я пацієнта. Герніопластика рекомендується в таких випадках:

• Симптоматична грижа. Якщо грижа спричиняє біль, дискомфорт або інші симптоми, які заважають повсякденному життю, може бути рекомендовано хірургічне лікування. Симптоми можуть включати біль під час фізичного навантаження, наявність помітного випинання, яке збільшується в розмірах, а також відчуття печіння або поколювання в ділянці грижі.
• Збільшення розміру грижі. Прогресуюче збільшення розміру грижі є показанням до операції, оскільки це збільшує ризик защемлення та інших ускладнень.
• Защемлення грижі — це критичний стан, коли вміст грижового мішка (наприклад, частина кишківника) не може повернутися назад до черевної порожнини і застряє. Це може призвести до порушення кровопостачання защемленої тканини та її некрозу. Защемлення супроводжується сильним болем, блювотою, відсутністю газів і випорожнень. Защемлення грижі – стан, що потребує негайного хірургічного втручання.
• Порушення функцій сусідніх органів. Якщо грижа чинить тиск на сусідні органи, спричиняючи їхню дисфункцію (наприклад, порушення сечовипускання за пахової грижі), це також може слугувати показанням до операції.
• Неефективність консервативного лікування. У деяких випадках, особливо в літніх або менш активних пацієнтів, лікарі можуть спочатку рекомендувати консервативне лікування, зокрема носіння підтримуючого бандажа. Якщо такі заходи не приносять полегшення, то наступним кроком стає хірургічне лікування.
• Косметичні та психологічні міркування. У деяких випадках, коли грижа значно впливає на зовнішній вигляд і психологічний стан людини, особливо якщо це заважає нормальній соціальній та професійній діяльності, може бути розглянута можливість операції.

Важливо підкреслити, що рішення про хірургічне лікування грижі потрібно ухвалювати у співпраці з кваліфікованим хірургом, зважаючи на індивідуальні особливості пацієнта, його здоров’я, вік і низку інших важливих чинників.

Підготовка до операції з видалення грижі

Підготовка до герніопластики включає:

• Загальний медичний огляд.
• Лабораторні дослідження (кров, сеча).
• Електрокардіограма (ЕКГ), особливо для пацієнтів віком понад 40 років або тих, що мають кардіологічні проблеми.
• Консультація з анестезіологом.
• Припинення прийому деяких медикаментів: деякі ліки, такі як антикоагулянти або антиагреганти, можуть бути тимчасово скасовані для зниження ризику кровотеч під час операції.
• Ніч перед операцією: пацієнту рекомендується дотримуватися голодування – не їсти і не пити за 8-12 годин до початку операції.

Етапи проведення герніопластики

Лапароскопічна герніопластика виконується під загальною анестезією, займає від 30 хвилин до години, і включає такі етапи:

• Анестезія. Пацієнту вводять загальну анестезію, яка забезпечує повну відсутність болю під час операції і розслаблення м’язів, що необхідно для виконання лапароскопії.
• Доступ. Хірург робить кілька маленьких розрізів у ділянці живота. Через один із розрізів вводиться лапароскоп – спеціальний інструмент із відеокамерою, який транслює зображення на монітор в операційній. Інші розрізи використовуються для введення хірургічних інструментів.
• Введення вуглекислого газу. У черевну порожнину вводиться вуглекислий газ. Це допомагає розширити простір усередині, забезпечуючи кращий огляд і більше місця для маніпуляцій.
• Дослідження та ушивання грижових воріт. Хірург оглядає грижові ворота і визначає найкращий спосіб їх ушивання. Грижовий мішок може бути вправлений назад у черевну порожнину.
• Встановлення сітки. На місце дефекту ставиться спеціальна сітка, яка зміцнює черевну стінку і запобігає рецидиву грижі. Сітка кріпиться за допомогою спеціальних хірургічних клеїв, швів або степлерів.
• Заключний огляд і завершення операції. Після встановлення сітки хірург проводить ретельний огляд оперованої ділянки, переконується у відсутності кровотеч і правильному розташуванні сітки. Потім вуглекислий газ випускається з черевної порожнини, інструменти видаляються, а розрізи зашиваються.
• Післяопераційний догляд. Після операції пацієнт залишається під наглядом у клініці протягом доби. Пацієнту можуть бути призначені болезаспокійливі препарати й антибіотики для запобігання інфекції.

Відновлення та рекомендації після герніопластики

Відновлення після лапароскопічної герніопластики зазвичай проходить швидше, ніж після відкритих операцій, завдяки меншій кількості розрізів і мінімальній травматизації тканин. Однак правильний післяопераційний догляд і дотримання рекомендацій лікаря критично важливі для успішного відновлення і запобігання рецидивам, основні рекомендації:

• Знеболювання: хірург порекомендує знеболювальні препарати для управління постопераційним болем.
• Догляд за швами: шви або дужки, які використовуються під час лапароскопії, зазвичай видаляють за тиждень або можуть бути саморозсмоктувальними.
• Гігієна: дотримуйтесь інструкцій вашого лікаря щодо догляду за місцями розрізів, зазвичай рекомендується тримати їх сухими і чистими.
• Легка дієта: відразу після операції слід дотримуватися легкої дієти, поступово повертаючись до звичайного харчування.
• Режим гідратації: вживання достатньої кількості рідини важливе для запобігання закрепам і підтримки нормального об’єму циркулюючої крові.
• Уникайте важких навантажень: протягом перших 4-6 тижнів уникайте підняття важких предметів та інтенсивних фізичних навантажень.
• Легка активність: рекомендується раннє відновлення активності, включно з ходьбою, щоб запобігти ускладненням, таким як тромбоемболія.
• Зміцнення м’язів: після загоєння ран можуть бути рекомендовані вправи для зміцнення черевного преса.

Дотримання рекомендацій допоможе прискорити ваше відновлення і знизити ризик можливих ускладнень після лапароскопічної герніопластики.

Протипоказання до проведення герніопластики

• Тяжкі захворювання серцево-судинної системи, такі як нестабільна стенокардія, недавній інфаркт міокарда або серйозні порушення ритму, які можуть значно збільшити ризик загальної анестезії.
• Тяжка хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) або інші серйозні респіраторні захворювання, які можуть посилитися в результаті введення вуглекислого газу в черевну порожнину і підвищеного внутрішньочеревного тиску.
• Поширені інфекції, особливо інфекції черевної порожнини або наявність сепсису.
• Серйозні коагулопатії (порушення згортання крові), які не піддаються корекції.
• Попередні хірургічні втручання в ділянці живота, які можуть призвести до утворення спайок і ускладнити лапароскопічний доступ або збільшити ризик пошкодження внутрішніх органів.
• Ожиріння високого ступеня, яке може ускладнити візуалізацію і маніпуляцію під час операції, збільшуючи ризик ускладнень.
• Вагітність, особливо в другому і третьому триместрах, коли збільшена матка може заважати доступу до грижових воріт і підвищити ризик травми плода.
• Літній вік із поліморбідністю, коли є кілька хронічних захворювань, які можуть збільшити ризик операції та анестезії.

Іноді рішення про проведення лапароскопічної герніопластики може бути скориговане залежно від індивідуальних особливостей і загального стану здоров’я пацієнта. У таких випадках важливим є ретельне передопераційне обстеження і консультація з фахівцями різних профілів для оцінки всіх можливих ризиків.

Поширені запитання (FAQ)

1. Що таке лапароскопічна герніопластика?

   Лапароскопічна герніопластика — це мінімально інвазивна хірургічна процедура, яка використовується для виправлення гриж черевної стінки. Під час операції через кілька маленьких розрізів у животі вводять спеціальні інструменти і камеру, що дає змогу хірургу зміцнити слабкі місця черевної стінки за допомогою синтетичної сітки.

2. Які переваги лапароскопічної герніопластики перед традиційною відкритою операцією?

   Переваги лапароскопічної герніопластики включають меншу болючість після операції, коротший період відновлення, менший ризик післяопераційних інфекцій і кращий косметичний результат за рахунок менших розрізів.

3. Як довго триває операція з видалення грижі?

   Тривалість лапароскопічної герніопластики зазвичай становить від 30 хвилин до 1 години, залежно від складності випадку.

4. Період відновлення після лапароскопічної герніопластики?

   Відновлення після лапароскопічної герніопластики зазвичай займає від кількох днів до кількох тижнів. Більшість пацієнтів можуть повернутися до легкої діяльності вже за кілька днів, але уникнення важких навантажень і підняття важких предметів рекомендується протягом перших 4-6 тижнів.

5. Які ризики та можливі ускладнення пов’язані з лапароскопічною герніопластикою?

   Хоча лапароскопічна герніопластика вважається безпечною, як і будь-яка операція, вона несе певні ризики. Ускладнення можуть включати інфекції, кровотечі, пошкодження сусідніх органів і рецидив грижі. Проте серйозні ускладнення трапляються рідко.

6. Можна їсти і пити перед операцією з видалення грижі?

   Необхідно утримуватися від їжі та рідини за 6-8 годин до операції. Це знижує ризик аспіраційної пневмонії, яка може розвинутися, якщо вміст шлунка потрапить у легені під час анестезії.

7. Коли я зможу повернутися до повноцінної фізичної активності після того, як видалили грижу?

   Повне повернення до фізичної активності, включно з важкою атлетикою і спортом, зазвичай можливе за 4-6 тижнів після операції, але ваш лікар дасть точніші рекомендації, виходячи з вашого індивідуального процесу відновлення.